В матеріалі використані статистичні дані за період 01.11.2023 - 31.10.2024, в тому числі набір даних “Інформація про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності”
В серпні 2021 року Вища рада правосуддя зупинила розгляд дисциплінарних скарг на суддів. Це було обумовлено потребою реформування процесу розгляду дисциплінарних скарг, забезпечення прозорих і якісних процедур їх опрацювання на засадах об'єктивності, неупередженості, невідворотності настання юридичної відповідальності і рівності суддів перед законом. Для досягнення цих цілей було прийнято Закон України від 14.07.2021 № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким фактично й було позбавлено членів ВРП повноважень самостійно розглядати дисциплінарні скарги до утворення в складі ВРП Служби дисциплінарних інспекторів (далі також – СДІ).
Оскільки для створення СДІ необхідний був час, в жовтні 2023 року, з набранням чинності Законами України від 09.08.2023 № 3304-ІХ і від 06.09.2023 № 3378-IX, відновлено дисциплінарні функції ВРП. Передбачалося, що до створення СДІ функції дисциплінарних інспекторів будуть виконувати члени ВРП.
Відповідно до положень Закону України від 06.09.2023 № 3378-IX дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ.
01.11.2023 ВРП відновила розподіл між членами Ради дисциплінарних скарг і фактично поновила їх розгляд, а незабаром почне роботу Служба дисциплінарних інспекторів, конкурси на посади до якої наразі завершуються. Відповідно всі дисциплінарні скарги на суддів, щодо яких на той час ще не буде не відкрито дисциплінарні справи, будуть передані для опрацювання вже дисциплінарним інспекторам, обраним на конкурсних засадах.
Раніше експерти Фундації DEJURE проаналізували результати розгляду дисциплінарних справ членами ВРП за перше півріччя з дати відновлення дисциплінарних функцій Ради, тобто з 01.11.2023 по 03.05.2024.
В цьому аналітичному матеріалі ми розглянемо статистику діяльності ВРП загалом і окремих її членів за період з 01.11.2023 по 31.10.2024, а також відзначимо найбільш важливі справи, розглянуті та нерозглянуті в другому півріччі з дати відновлення дисциплінарної функції ВРП. Такий огляд дозволить не лише проаналізувати ефективність діяльності кожного окремого члена ВРП, але також надасть можливість в майбутньому порівняти ефективність діяльності Служби дисциплінарних інспекторів у порівнянні з ВРП і зафіксувати “дисциплінарний спадок”, який та передасть СДІ.
Узагальнені статистичні показники діяльності ВРП, її окремих дисциплінарних палат і членів ВРП виглядають таким чином:
*Інформація надана ВРП у відповідь на запит. Ця таблиця не включає голову ВРП Усика Г.І. і голову Верховного Суду Кравченка С.І., оскільки на них дисциплінарні скарги не розподіляються. Також тут не враховано розгляд ВРП скарг на рішення дисциплінарних палат.
* Інформація отримана від ВРП у відповідь на запит на публічну інформацію. Зеленим кольором відзначені члени ВРП, що призначені за квотою З’їзду суддів.
Як бачимо, середньостатистично кожен член ВРП за рік забезпечив як доповідач розгляд близько 675 дисциплінарних справ, проте індивідуальна статистика кожного окремого члена ВРП по кожному з ключових показників суттєво відрізняється.
Якщо порівнювати лише статистичні показники членів ВРП між собою, то можна відзначити наступні тенденції.
Середньостатистичний показник притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в справах, де доповідачем був член ВРП, обраний З’їздом суддів, складав 5,9, в той час, як для членів ВРП обраних за іншими квотами — 10,7. В аналітиці за результатами аналізу статистики за перше півріччя діяльності ВРП після відновлення її дисциплінарних функцій ми вже відзначали, що існує тенденція більш поблажливого ставлення до суддів з боку членів Ради, обраних З’їздом суддів. Статистика за повний рік лише підтверджує існування такої тенденції.
Ця тенденція також простежується і в розподілі стягнень, що застосовувалися до суддів. В тих справах, де доповідачами були члени ВРП, обрані З’їздом суддів, було застосовано 53 стягнення і з них 24 попередження та 16 подань про звільнення. Водночас серед членів ВРП, що призначалися за іншими квотами, було застосовано 64 стягнення і з них 27 попереджень та 20 подань про звільнення.
Якщо додатково брати до уваги той факт, що наразі в розгляді дисциплінарних справ на рівні дисциплінарних палат ВРП беруть участь 9 членів ВРП по квоті З’їзду суддів і 6 членів ВРП по іншим квотам, то простежується чітка тенденція до одночасно і меншої кількості притягнень суддів до відповідальності, і застосування менш жорстких санкцій у справах, де доповідачами є члени ВРП по квоті З’їзду суддів.
Це також свідчить про вищу сумлінність дотримання критеріїв пріоритетності розгляду справ членами ВРП, призначеними по квотах інших, ніж З’їзд суддів, адже в більшості випадків ті справи, де судді відправляються на звільнення, і є пріоритетними. Середньостатистично на одного члена ВРП, призначеного по квоті З’їзду суддів, припадає 1,78 справ, де суддю було звільнено, у той час, як на інших членів ВРП — 2,22 таких справ.
Доволі нерівномірною є статистика повернення членами ВРП (і дисциплінарними палатами за їх висновками) дисциплінарних скарг і відмов у відкритті справ за ними. Відповідно до статті 45 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” повторний розгляд дисциплінарної скарги неможливий якщо факти неналежної поведінки судді, що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи. Залишення ж без розгляду скарг не перешкоджає ВРП повертатися до дослідження спірних подій повторно у разі подання нової скарги. Тому загалом ухвалення ВРП ухвали про відмову у відкритті дисциплінарної справи є більш позитивним результатом для судді, ніж повернення скарги.
Разом з цим, у законі межі між тим, коли ВРП (її члени) має повертати скарги та відмовляти у відкритті справ за ними сформульовані недостатньо чітко і в залежності лише від особистого бачення та позиції члена-доповідача ВРП в якихось випадках може бути ухвалено рішення і про повернення скарги, і про відмову у відкритті справи за нею. І така розбіжність, вочевидь, існує й на практиці, адже різниця в кількості рішень про відмову у відкритті справ і залишення скарг без розгляду в різних членів ВРП подекуди є досить суттєво: наприклад, в члена ВРП Кваші О.О. кількість рішень про відмову у відкритті справи майже втричі більша за показник члена ВРП Маселка Р.А. попри те, що загальна кількість розглянутих справ у них майже однакова.
Це вказує на потребу чіткішого розмежування правових підстав для залишення дисциплінарної скарги без розгляду і відмови у відкритті дисциплінарної справи за нею. Наприклад, чітко визначити межу між незгодою із судовим рішенням (як підставою для відмови у відкритті справи) і відсутність у скарзі відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді (що є підставою для її повернення).
Загальна ж статистика між дисциплінарними палатами є порівняно однаковою і незмінним є показник притягнення суддів до відповідальності відносно загальної кількості скарг: лише по близько 1,2% дисциплінарних скарг судді притягалися до відповідальності. При цьому лише по 0,36% було ухвалено рішення про звільнення суддів.
Далі ми дослідимо розгляд загалом окремих категорій справ, які можна вважати “стратегічно важливими”, зокрема що стосуються проступків, які завдають найбільшої шкоди авторитету правосуддя і за які суддів звільняють з посад найчастіше.
Однією з найбільш численних і найважливіших категорій таких справ, що перебувають на розгляді у ВРП і де є беззаперечні підстави для звільнення суддів, є справи щодо суддів-колаборантів (в цю категорію ми включаємо також суддів, співпраця яких з окупантами достеменно не встановлена, але які з непояснених причин залишились на окупованих територій не прибувши для здійснення правосуддя в інші суди).
Попри і чисельність цих справ, і їх важливість, ВРП в цілому демонструє невисоку готовність ними займатися незважаючи на те, що всю доказову базу в цих справах фактично збирають і надають правоохоронні органи. Наприклад, і в другому півріччі 2024 року також не було розглянуто резонансну справу цієї категорії щодо судді Куксова В.В. (член-доповідач ВРП Бурлаков С.Ю.), про яку наші експерти зазначали в одному аналітичних оглядів.
З 03.05.2024 були ухвалені рішення про звільнення таких суддів в цій категорії:
Прикметною і предметно пов'язаною з цією категорією справ була скарга щодо судді Арестової Л.В., яку ВРП розглянула в цьому періоді. Арестова Л.В., будучи суддею, ще в 2014 році набула громадянство РФ. Дисциплінарна палата (доповідач – Сасевич О.М.) зазначила, що “набуття Арестовою Л.В. громадянства держави-агресора свідчить про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 51, 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, статей 52, 56, 57, 121 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статей 1, 6 Кодексу суддівської етики, а з огляду на те, що протягом тривалого часу вона здійснювала правосуддя в Україні та ухвалювала рішення іменем України, ставить від сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади”.
Вища рада правосуддя 21.11.2024 відмовила у задоволенні скарги на це рішення дисциплінарної палати, тому маємо очікування, що висловлена в ньому правова позиція закладає підвалини для притягнення до дисциплінарної відповідальності і інших суддів, щодо яких наявна інформація про набуття іноземного громадянства.
Найчисленнішою категорією справ, де судді притягаються до відповідальності зі звільненням з посади, в звітному періоді були справи про корупційні правопорушення та/або позапроцесуальне спілкування суддів щодо розгляду судових справ. В досліджуваному періоді дисциплінарні палати ВРП ухвалили рішення про накладення стягнень у виді подання про звільнення таких суддів в цій категорії справ:
Вже дещо пізніше дати першого року після відновлення дисциплінарних повноважень, 04.11.2024, Дисциплінарна палата наклала стягнення у виді подання про звільнення до судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д.
Заслуговує на позитивну згадку в цій категорії справ також рішення Вищої ради правосуддя про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А., згідно з яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади судді замість суворої догани. Хоча по цій справі, вочевидь, не вдалося зібрати доказів для пред'явлення судді підозри у вчиненні кримінального правопорушення, фактично його дії щодо впливу на інших суддів були обумовлені корупційними мотивами, адже такий вплив здійснювався в інтересах іншого судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П., щодо якого ВРП також наразі відкрила дисциплінарну справу. Прикметно, що після цього Томилко В.П., що характерно і традиційно для таких випадків, спробував втекти у відставку, але ВРП зупинила розгляд його заяви до завершення розгляду дисциплінарної справи.
Водночас проблемним в цій категорії справ стало рішення про притягнення Князєва В.С. до відповідальності у виді звільнення з посади судді. Стосовно ексголови Верховного Суду на розгляді ВРП перебувало дві дисциплінарні справи: щодо отримання тим “подарунку” у виді оренди квартири за заниженою вартістю і щодо підозри у отриманні ним неправомірної вигоди в розмірі близько 3 млн доларів. Попри те, що саме остання справа була очевидно найбільш важливою і була відкрита першою, член-доповідач Бурлаков С.Ю. затягував її розгляд і ВРП звільнила Князєва В.С. з посади саме по першій дисциплінарній справі.
Проблема, однак, полягає в тому, що стверджуваний факт отримання Князєвим В.С. згаданого “подарунку” базувався на суперечливих доказах, оскільки екссуддя вказував на існування декількох договорів оренди і сплату ним оренди квартири за саме тим договором, вартість оренди квартири по якому в цілому відповідала ринковим цінам.
Вказане може свідчити про те, що ВРП звільнила Князєва В.С. з посади судді за першою справою щодо “подарунку” лише задля того, аби не розглядати справу про отримання ним багатомільйонного хабаря, адже фігурантами цього епізоду могли бути також і інші судді Верховного Суду, як-от Григор’єва І.В. і Єленіна Ж.М. Опосередковано на таку схему може вказувати і той факт, що доповідач по справі про хабарництво Князєва В.С., член ВРП Бурлаков С.Ю., після ухвалення вказаного рішення про звільнення того з посади судді одразу ж знайшов час для завершення розгляду цієї справи і запропонував закрити її. Якщо з якихось причин рішення ВРП про звільнення Князєва В.С. буде скасовано Верховним Судом, то у разі закриття справи по епізоду щодо хабарництва повернутися до неї повторно не можна буде. Тому існує ймовірність, що поспішність пропозиції члена ВРП Бурлакова С.Ю. закрити цю справу може бути обумовлена його бажанням унеможливити розгляд епізодів Князєва В.С. щодо хабарництва.
Оптимізм викликає також і те, що Вища рада правосуддя нарешті почала розглядати дисциплінарні скарги щодо суддів Окружного адміністративного суду міста Києва — в період з 03.05.2024 по 31.10.2024 відкрито дисциплінарні справи по 10 суддям цього суду, а саме щодо:
Вовка П.В. (ухвали від 26.08.2024, від 26.08.2024 (№2), від 31.07.2024, від 31.07.2024 (№2));
Вовка П.В. і Амельохіна В.В. (ухвала від 14.08.2024);
Вовка П.В. і Кармазіна О.А. (ухвала від 28.10.2024);
Шейко Т.І. (ухвала від 30.09.2024);
Качура І.А. (ухвала від 24.07.2024);
Кузьменка В.А. (ухвала від 24.07.2024);
Аблова Є.В. (ухвала від 17.07.2024);
Пащенка К.С. (ухвала від 07.10.2024);
Мазур А.С. (ухвала від 15.07.2024);
Літвінової А.В. (ухвала від 23.10.2024).
Вже після 31.10.2024 дисциплінарні палати ВРП ухвалили рішення про застосування дисциплінарних стягнень у виді подання про звільнення з посад суддів Мазур А.С. і Вовка П.В.
Початок розгляду справ цієї категорії, сподіваємося, можна вважати справжнім початком кінця “імперії Вовка”, який на базі Окружного адміністративного суду м. Києва намагався вибудовувати надвпливову вертикаль влади у судовій системі, яка впливала б і на інших суддів (зокрема через контроль за ВРП та ВККС), і на інші органи державної влади.
В цілому можна відзначити прогрес у реалізації і дотриманні ВРП критеріїв пріоритетності розгляду дисциплінарних скарг. Потребується подальша робота в цьому напрямі.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 11 січня 2023 року.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 12 січня 2023 року.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 16 листопада 2023 року.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 11 січня 2023 року.
Обраний на посаду члена ВРП постановою Верховної Ради України від 15 серпня 2022 року.
Обраний на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 12 січня 2023 року.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 12 січня 2023 року.
Входив до складу правління ГО “Фундація ДЕЮРЕ” з березня 2019 року по серпень 2022 року.
Обраний на посаду члена ВРП постановою Верховної Ради України від 15 серпня 2022 року.
Обраний на посаду члена ВРП рішенням всеукраїнської конференції прокурорів від 28 лютого 2023 року.
Обраний на посаду члена ВРП рішенням ХVIII чергового з’їзду суддів України від 9 березня 2021 року.
Обраний на посаду члена ВРП рішенням всеукраїнської конференції прокурорів від 28 лютого 2023 року.
Обраний на посаду члена ВРП рішенням з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 19 серпня 2022 року.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 10 березня 2021 року.
Обрана на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 11 січня 2023 року.
Обраний на посаду члена ВРП рішенням ХІХ позачергового з’їзду суддів України від 12 січня 2023 року.
На основі аналізу цих статистичних даних можна зробити наступні висновки:
за період 01.11.2023 - 31.10.2024 було притягнуто до відповідальності суддів лише за 1,2% розглянутих скарг. Звільнено суддів за 0,36% розглянутих скарг;
за цей період ВРП розглянула більше скарг, ніж надійшло нових. Водночас сформована ця динаміка переважно за рахунок опрацювання неприйнятних скарг, а не тих, які потребують пріоритетного вирішення. Продовження такої практики призведе до затягування, а то й узагалі неможливості розгляду пріоритетних справ через сплив строків;
статистика показує суттєву розбіжність в кількості відмов у відкритті дисциплінарних справ і повернень без розгляду дисциплінарних скарг в різних членів ВРП з порівняно однаковою кількістю розглянутих справ. Це свідчить про те, що різні члени ВРП неоднаково застосовують відповідні положення Закону України “Про Вищу раду правосуддя”;
індивідуальна статистика членів ВРП суттєво відрізняється. Простежується чітка тенденція неоднакового розгляду дисциплінарних скарг різними членами-доповідачами ВРП в залежності від суб’єкта призначення. Члени ВРП, що обрані за квотою З’їзду суддів, демонструють значно меншу ефективність в притягненні суддів до відповідальності, що підтверджується як меншою кількістю притягнень суддів, так і менш суворими застосованими санкціями;
існують непоодинокі випадки перешкоджання розгляду і притягненню до відповідальності суддів членами ВРП по квоті З’їзду суддів, зокрема у разі участі таким членом Ради в розгляді справи щодо іншого судді суду, в якому він працює. Це свідчить про конфлікти інтересів у таких членів ВРП і призводить до продовження практики кругової поруки в судові системі;
суттєвою перешкодою у притягненні недоброчесних суддів до дисциплінарної відповідальності залишається встановлена Законом України “Про Вищу раду правосуддя” заборона на оскарження рішення дисциплінарної палати про відмову у притягненні судді до відповідальності, якщо палата не надає на це дозволу;
перевірка моральних якостей кандидатів до ВРП Етичною радою, яка наполовину складається з іноземних експертів, показала позитивні результати, оскільки “оновлена” ВРП, попри раніше висловлені зауваження, демонструє прогрес в опрацюванні пріоритетних справ (зокрема щодо суддів-колаборантів, суддів-хабарників, суддів ОАСКу тощо). Проте окремі члени ВРП, які пройшли перевірку за участі Етичної ради, цілеспрямовано перешкоджають у притягненні недоброчесних суддів до відповідальності, що свідчить про потребу розширення перевірок кандидатів ВРП за рахунок оцінки не лише моральних якостей, але і компетенції в сфері дисциплінарної відповідальності суддів.
Наші рекомендації за результатами оцінки діяльності оновленої ВРП протягом першого року з дня відновлення її дисциплінарних функцій наступні:
потребується посилення роботи в дотриманні критеріїв пріоритетності розгляду дисциплінарних скарг, оскільки на практиці не всі члени ВРП вживають взагалі хоч якісь заходи по впровадженню в дію вже прийнятих змін до Закону України “Про Вищу раду правосуддя” та Регламенту ВРП в цій частині. Також слід зробити додаткові зміни до закону аби гарантувати дотримання критеріїв пріоритетності;
в статтях 44 і 45 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” слід чіткіше розмежувати підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи і залишення дисциплінарної скарги без розгляду. Наприклад, чітко визначити межу між незгодою із судовим рішенням (як підставою для відмови у відкритті справи) і відсутність у скарзі відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді (що є підставою для її повернення);
доцільно закріпити в Законі України “Про Вищу раду правосуддя” чи Регламенті ВРП положення про те, щоб у провадження членів ВРП, що є суддями, не розподілялися дисциплінарні скарги щодо інших суддів суду, в якому вони працюють (або й щобільше, щоб такі справи, якщо це можливо, взагалі не потрапляли і у дисциплінарні палати, до складу яких входять такі члени ВРП);
перевірку кандидатів до ВРП із залученням Етичної ради слід розширити за рахунок оцінки не тільки рівня доброчесності кандидатів, але також і їх компетенції в сфері дисциплінарної відповідальності суддів;
слід надати скаржникам право на оскарження рішень дисциплінарних палат без необхідності отримання дозволу на це.